Падіння з висоти в котів
Кіт падає з вікна чи балкона й вдаряється підборіддям. Типові наслідки — розходження симфізу нижньої щелепи, розщілина твердого піднебіння, переломи ікол, травми суглоба.
Перелом щелепи в кота чи собаки потребує лікування, але першочергово оцінюють і стабілізують загальний стан: дихання, кровотечу, травми грудної клітки й голови. Коли стан стабільний, я під анестезією оцінюю перелом на дентальних знімках і фіксую уламки так, щоб відновити правильне змикання зубів — прикус. Саме від нього залежить, чи зможе тварина згодом нормально їсти без болю.
Спосіб стабілізації я обираю за типом і розташуванням перелому, станом зубів поруч із лінією перелому, віком і розміром тварини. Це може бути дротяний серкляж симфізу, внутрішньоротова композитна шина, міжзубне дротяне зв’язування або інша фіксація за клінічними показаннями — нерідко їх поєднують.
Після падіння з висоти, ДТП чи бійки перелом щелепи — лише одна з можливих травм. Важливіше вчасно виявити ушкодження грудної клітки, голови, внутрішніх органів і шок, які не завжди помітні одразу.
Тому спершу потрібна клініка, що надає невідкладну допомогу. Стоматологічна стабілізація — наступний етап, коли тварина стабільна і стан дозволяє провести анестезію. Відкладати її на тижні не варто: переломи щелеп у ділянці зубів здебільшого відкриті, тобто сполучаються з ротовою порожниною, а без фіксації наростають біль і ризик інфекції.
Їдьте до клініки, що надає невідкладну допомогу, навіть якщо тварина виглядає бадьорою
Транспортуйте без тиску на морду й щелепу: невелику тварину — у переносці
Не годуйте й не змушуйте пити до огляду
Після стабілізації загального стану — стоматологічна оцінка та план фіксації
Причина травми впливає на те, які ушкодження я шукаю під час огляду і як планую лікування.
Кіт падає з вікна чи балкона й вдаряється підборіддям. Типові наслідки — розходження симфізу нижньої щелепи, розщілина твердого піднебіння, переломи ікол, травми суглоба.
Сильний удар може спричинити множинні переломи нижньої та верхньої щелепи, нерідко разом із травмами грудної клітки й голови.
Особливо вразливі дрібні собаки й коти, яких покусала велика собака: глибокі рани від зубів поєднуються з переломами й забрудненням тканин.
У дрібних собак корені великих зубів займають значну частину висоти нижньої щелепи. Тяжкий пародонтит руйнує кістку навколо них, і щелепа може зламатися від стрибка, гри чи навіть під час їжі.
Перелом можна «скласти» так, що на знімку кістки виглядатимуть рівно, а зуби при цьому змикатимуться неправильно. Тоді тварина не зможе нормально закривати рот і брати їжу, а зуби травмуватимуть ясна чи піднебіння. Тому головний орієнтир для мене — прикус (оклюзія): уламки зіставляють так, щоб зуби змикалися так само, як до травми.
Друге завдання — стабільність: уламки не повинні рухатися, поки кістка зростається. Третє — не нашкодити: зберегти корені зубів, судини й нерв у нижній щелепі, а в молодих тварин — зачатки постійних зубів.
Зіставлення уламків перевіряють за змиканням ікол і бічних зубів, а не лише за знімком.
Шина чи дріт утримують уламки нерухомо на весь період загоєння.
Метод і точки фіксації обирають так, щоб не пошкодити корені зубів, судини та нерв.
Спосіб фіксації має дозволяти тварині їсти — самостійно або, якщо інакше не можна, через зонд.
Привід для термінового огляду, а не для очікування.
Детальніше про проблеми з відкриванням рота →Часто пов’язаний із зубом — потрібен швидкий огляд.
Що робити при набряку мордочки →Кров із рота потребує оцінки лікаря.
Про кров із рота або в слині →Корм випадає, коли розкушувати боляче.
Чому корм випадає з рота →Це не фіксоване меню: методи нерідко поєднують, а остаточне рішення я ухвалюю після знімків під анестезією, відповідно до погодженого з вами плану. Якщо складний перелом потребує фіксації пластинами чи зовнішнім фіксатором, може знадобитися консультація ветеринарного хірурга.
Немає одного правильного методу для всіх переломів. Я обираю спосіб фіксації за розташуванням і напрямком лінії перелому, кількістю та станом зубів, на які можна спертися, якістю кістки, віком і розміром тварини.
Класичний спосіб при розходженні симфізу нижньої щелепи в котів: дріт обводять навколо обох половин щелепи позаду ікол і затягують під підборіддям. Знімають після загоєння.
Композитний матеріал фіксують на коронках зубів по обидва боки від перелому, інколи поверх дротяного зв’язування. Шина не проходить крізь кістку, тому не загрожує коріням.
Тонкий дріт проводять навколо шийок зубів по обидва боки від лінії перелому; найчастіше його поєднують із композитом для більшої міцності.
При деяких переломах біля суглоба верхню й нижню щелепи тимчасово з’єднують композитом між іклами, залишаючи рот трохи відкритим. На цей час може знадобитися зонд для годування.
Фіксуючий намордник — як тимчасовий або допоміжний засіб; пластини чи зовнішній фіксатор — для окремих складних переломів, де немає опори на зуби. Їх застосовують за клінічними показаннями.
Діагностику та фіксацію перелому виконують під інгаляційною анестезією з місцевими дентальними блоками; анестезію проводить і контролює окремий ветеринарний лікар-анестезіолог. Її планують лише після стабілізації загального стану: якщо є травма грудної клітки чи голови, спершу лікують ці ушкодження. Зняття шини чи дроту після загоєння зазвичай також потребує короткої анестезії.
Детальніше: анестезія у ветеринарній стоматології.
Лінія перелому нерідко проходить через лунку зуба або поруч із коренем. Рішення щодо кожного такого зуба я ухвалюю після дентальних знімків: здоровий стійкий зуб може допомагати утримувати уламки й слугувати опорою для шини, тому його намагаються зберегти.
Видаляють зуб, якщо він уражений тяжким пародонтитом, має перелом кореня, сильно хитається або заважає правильно зіставити уламки. Збережені зуби в ділянці травми потребують контролю: їхня пульпа могла постраждати, і згодом може знадобитися ендодонтичне лікування.
Після падіння з висоти в котів часто трапляються дві травми, яких власник може не помітити: розходження симфізу — з’єднання двох половин нижньої щелепи по центру підборіддя — і поздовжня розщілина твердого піднебіння.
Розходження симфізу стабілізують, найчастіше дротяним серкляжем. Вузька розщілина піднебіння може загоїтися після стабілізації верхньої щелепи, а ширша потребує хірургічного закриття. Якщо її не закрити, може сформуватися стійке сполучення між ротом і носом — ороназальна фістула: тоді кіт чхає, з носа виділяється рідина чи їжа.
Біль після стабілізації контролюють знеболенням за індивідуальною схемою. Якщо фіксація дозволяє, тварина їсть сама — корм має бути м’яким, консистенції паштету або розмоченим.
Зонд для годування може знадобитися, якщо щелепи тимчасово з’єднані між собою, якщо травм кілька або тварина відмовляється від їжі. Через нього дають корм, воду й ліки, доки тварина не почне їсти самостійно.
Тривалість загоєння залежить від віку, місця перелому та якості кістки: у молодих тварин кістка зростається швидше, у дрібних собак із пародонтитом — повільніше. Шину чи дріт знімають, коли щелепа стабільна, а знімки підтверджують загоєння; зазвичай це кілька тижнів.
Навіть за правильно виконаної стабілізації загоєння не завжди йде за планом. Я пояснюю ці ризики заздалегідь, бо частину з них можна вчасно помітити й виправити.
Частину травм можна попередити. Для котів важливі міцні захисні сітки на вікнах і балконах — звичайна москітна сітка кота не втримає.
Для дрібних собак профілактика — це вчасне лікування пародонтиту: що менше кістки втрачено, то нижчий ризик патологічного перелому. Перед видаленням зубів у ділянках, де кістки залишилося мало, я оцінюю її на знімках і планую втручання так, щоб не послабити щелепу ще більше.
Вартість залежить від діагнозу та обсягу лікування: кількості й типу переломів, способу фіксації, зубів, які потрібно лікувати чи видалити, і потреби в додатковій діагностиці. Її розраховують після огляду та дентальної рентгенографії — тоді я пояснюю план повністю, включно з контрольними оглядами та зняттям фіксації.
Розраховувати на це не варто. Без фіксації уламки рухаються під час кожного руху щелепи, тварині боляче, а кістка може зрости неправильно або не зрости зовсім — і тоді зуби змикатимуться не так, як треба. Окремі стабільні переломи без зміщення, особливо в молодих тварин, інколи ведуть консервативно, але це рішення ухвалюють лише після знімків.
Травми зубів і щелепТак. Апетит не виключає ні перелому щелепи, ні розщілини піднебіння, ні травми грудної клітки, яка може проявитися не одразу. Спершу потрібен огляд у клініці, що надає невідкладну допомогу, а за ознак травми рота — стоматологічна оцінка з дентальними знімками.
Огляд-консультаціяЗазвичай кілька тижнів. Термін залежить від віку тварини, місця й типу перелому та якості кістки. Шину чи дріт знімають, коли щелепа клінічно стабільна, а контрольні знімки підтверджують загоєння.
Якщо фіксація не з’єднує щелепи між собою, тварина зазвичай їсть м’який корм сама. Коли щелепи тимчасово з’єднані або тварина відмовляється від їжі, може знадобитися зонд для годування — через нього дають корм, воду й ліки, доки тварина не почне їсти самостійно.
Зазвичай причина — тяжкий пародонтит. У дрібних собак корені великих зубів займають значну частину висоти нижньої щелепи, а пародонтит руйнує кістку навколо них. Щелепа стає тонкою й крихкою, і її може зламати стрибок чи гра. Такі переломи загоюються складніше, тому лікування пародонтиту — це ще й профілактика.
ПародонтологіяЗазвичай так, але коротка. Під анестезією можна спокійно зняти шину чи дріт, відполірувати зуби, оцінити загоєння й за потреби зробити контрольні знімки.
Анестезія та безпекаСпершу — до клініки, що надає невідкладну допомогу: там оцінять дихання, кровотечу, грудну клітку й голову та знеболять тварину. Остаточну стабілізацію щелепи планують, коли загальний стан стабільний. Якщо вам потрібна порада щодо плану, напишіть мені в Telegram — на онлайн-консультації я підкажу наступні кроки й терміни.
Огляд-консультація та онлайн-консультаціяЗламані та потемнілі зуби, травми щелеп — діагностика, збереження або видалення за клінічними показаннями.
Детальніше про травми зубів →Складні стоматологічні втручання: видалення, робота з м'якими тканинами та п'єзохірургія за клінічними показаннями.
Детальніше про хірургічну стоматологію →Знімки всієї ротової порожнини: корені, кістка та зміни, приховані під яснами.
Як проходить дентальна рентгенографія →Інгаляційна анестезія з моніторингом створює контрольовані умови для проведення повноцінної стоматологічної діагностики та лікування.
Безпека анестезії →© dr.vetstomat. Авторський матеріал.
Копіювання та публікація текстових і візуальних матеріалів без письмової згоди автора не дозволяються, крім випадків, передбачених законодавством.